Астенічний синдром (1989)

Жінка середнього віку ховає свого чоловіка та втрачає інтерес до життя. Її позбавлені сенсу та сповнені депресії дні виявляються чи то фільмом, чи то сном завжди сумного вчителя. Той викладає літературу, однак не ладить зі своїми учнями та намагається сховатися від щоденної рутини в вічному сні в міському метро. Повернувшись після кількох екранізацій до суворого реалізму, Муратова в «Астенічному синдромі» зафіксувала  радянську та східноєвропейську дійсність напередодні хвилі політичних революцій.

Драма